З блешнею на озерах
Лов риби на озерах за допомогою блешні має ряд особливостей, які обумовлені специфікою цих водоймищ і особливостями снасті. Мормишечно зимове оснащення добре знайоме абсолютній більшості зимових рибалок-доріг, тому її особливості я лише коротко перерахую. Універсальність в полюванні за різними за розміром і виду риб, малий запас міцності, невелика швидкість опускання снасті і дуже висока чутливість при клюванні.Ці особливості дозволяють зробити вивід про малу придатність даної снасті для глобального і швидкого пошуку риби на незнайомому водоймищі. Мається на увазі лише пошук за допомогою самої снасті. І навпаки, блешня майже незамінна при активному дослідженні виявленої перспективної ділянки, оскільки значно підвищує вірогідність і швидкість виявлення риби, особливо якщо її активність залишає бажати кращого.
Лов у вікнах
Інколи дно буває настільки напхано корчами, корінням дерев, вітками і іншим, що неможливо зробити занедбаність снасті – доводиться ловити у вікнах. І тут знову виручає вудка з укороченою волосінню. Визначитися з вибором вікна, яке має бути не менше 50–60 см в діаметрі, краще всього з човна, але можна і з берега. Владнують його і штучно, видаляючи з відповідного місця рослинність.
Традиції, гачки і волосіні
Хера — традиційний японський лов карася, рідше за дрібного коропа, на поплавцеву вудку без котушки. Це один з небагатьох острівців японської рибалки, де традиції ставляться над усе. Углепластіковиє вудилища, розфарбовані під бамбук, щоб не порушувати стиль. Східна одноманітність в тактиці. І — ще один характерний приклад.
Взагалі-то, японська писемність, як і її китайський прообраз, передбачає розташування знаків (ієрогліфів, знаків складової азбуки) зверху вниз і справа наліво. Тобто, знаки пишуться вертикальними стовпцями, а стовпці розташовуються справа наліво. Таким чином, початок книги або журналу знаходиться якраз там, де у нас кінець, і книгу читають і перегортають справа наліво.
У міру включення в японський лист все більшої кількості латинських знаків японці поступово стали писати по-нашому: у строчку і зліва направо. Саме такий розташування знаків ми зустрічаємо в риболовецьких каталогах, на сайтах. Але починаю перегортати окремий каталог «Гамакацу», де представлена лише хера — і ось там-то все по-старому!
Взагалі-то, японська писемність, як і її китайський прообраз, передбачає розташування знаків (ієрогліфів, знаків складової азбуки) зверху вниз і справа наліво. Тобто, знаки пишуться вертикальними стовпцями, а стовпці розташовуються справа наліво. Таким чином, початок книги або журналу знаходиться якраз там, де у нас кінець, і книгу читають і перегортають справа наліво.
У міру включення в японський лист все більшої кількості латинських знаків японці поступово стали писати по-нашому: у строчку і зліва направо. Саме такий розташування знаків ми зустрічаємо в риболовецьких каталогах, на сайтах. Але починаю перегортати окремий каталог «Гамакацу», де представлена лише хера — і ось там-то все по-старому!