Особливості зимової ловлі ляща

Нічний зимовий лов ляща, безумовно, дуже цікавий. Але не кожній рибалці вистачить здоров'я просидіти на водоймищі цілу зимову ніч. Вночі,а особливо зимовою ніччю, температура повітря і сама по собі помітно падає, а на водоймищі рибалці чекає ще більший мороз – біля води завжди в рази холодніше. А якщо погода бажала нас побалувати ще і пронизливим вітром, то про ляща рибалка напевно почне думати в останню чергу. Чи то справа рибалити в світлий час доби, коли немає потреби возитися з ліхтариком, коли довкола вас сидять такі ж рибалки, і спортивний інтерес, що прокинувся, до рибалки дозволяє нам на якийсь час забути про будь-які морози. Вдень, до того ж, можна ловити ляща анітрохи не гірше. Потрібно всього лише мати хороший запас прикормки.
Як відомо, взимку лящ на годування вважає за краще виходити вночі. В 2-3 годині ночі стартує його нічне клювання і при вдалих обставинах продовжується до 5-6 години ранку. Бліжче до 5 години клювання, як правило, слабшає і незабаром припиняється зовсім. Вдень лящ не настільки жадібній, але і у світлу годину доби улов може бути дуже непоганим. Потрібно лише дотримуватися певних правил. Якщо в нічний час головним успіхом буде правильний вибір місця для лову, то вдень потрібно ще і рясне пригодовування. В цілому ж денна ловля ляща складається з трьох етапів: вибір місця, підгодовування, і власне риболовля. Грамотно підходячи до кожного з них, рибалка напевно ображений уловом не буде.
Починається денний лов ляща з вибору місця. Як правило, всі хороші місця вже прекрасно освоєні багатьма рибалками, а тому є чимала вірогідність, що в тому місці, де прекрасно ловиться лящ, вже зібралася чимала компанія любителів його зимового лову. Але це не означає, що у всіх присутніх справи йдуть добре. Найчастіше хороше клювання спостерігається всього в пари-трійки рибалок, а інших продовжується безрезультатно трясти блешнею. Тому сліпо орієнтуватися на купки все ж не варто.Краще всього, коли під рукою є ехолот, і за допомогою нього можна досліджувати рельєф дна. Лящ дуже любить різні горбки і ями, особливо їх кордони. Якщо на рівному плато підноситься солідних розмірів горбок, то напевно лящ тут є. Також вельми непогані для рибалки і різні ями, або ж просто перепади глибин. Добре помітна вибоїна серед рівного дна, або солідний перепад глибин (1м і більше) теж говорить про можливу присутність ляща. Лящ,до речі, зовсім не обов'язково хапатиме блешні саме біля горба або ями. Досить часто доводилося успішно ловити ляща і на рівному дні, на відстані 5-10 метрів від горбка. Але присутність вищезгаданих об'єктів на дні все ж бажано.
Прикормка. Як тільки місце вибране, і лунка просвердлена, необхідно насипати туди прикормки. І не варто відразу ж розраховувати на хороше клювання. Мені доводилося і пару годин чекати першого клювання. Але не варто панікувати, день довгий, і свою рибу ви ще візьмете. А зараз поважно не жаліти корму, і опустити на дно 3-4 жмені мотиля з грунтом. Так званий «брудний мотиль» - найпростіша, універсальна, і в той же час ефективна прикормка для зимового ляща.Звичайно, в магазинах можна знайти масу різних домішок, які також вельми хороші. Але працюють вони не скрізь. Мені часто доводилося розчаровуватися в тих, що купувальних підгодували, коли я приїжджав на незнайомі водоймища – місцевим лящам вони доводилися абсолютно не до душі. І виручав мене звичайний мотиль, чистий або з домішками грунту. Перемішувати з грунтом мотиля, мабуть, все ж варто. По-перше, так ви економніше витрачаєте прикомку, одну жменю чистого мотиля можна розбити на 3 хороших порції «брудного». А по-друге, під час опускання годівниці на дно, грунт вимивається з оної, і ляща муть, що дуже залучає. Прикормку потрібно сипати дозами. Наприклад, починати потрібно з 3-х жмень, а потім, протягом кожних 20-30 хвилин додавати ще по одній. І незабаром лящ до тієї прикормки підійде.
Рибалка. Чекання першого клювання, як вже говорилося, може зайняти немало часу – до двох годин. За цей час набудовуємо снасті. Що практично кожен поважає себе зимовий лещатник готує одну вудку (і снасть разом з нею) для активної гри, і 2-3 вудки для пасивної. Тобто, блешнею на одній вудці рибалка активно грає, а останні просто стоять над лунками, і рибалці потрібно просто стежити за кивками на них.Для активної снасті я вважаю за краще використовувати мурашки з насадженими на гачок 2-3 мотилями. Для пасивної ж снасті переважно «бісики», підвішені на лісі під кутом. Відмічено, що «бісик», що стоїть у воді набакир помітно привабливіше.
Коли снасті налагоджені, беремо в руки нашу «активну» вудку і починаємо плавно грати блешнею. Якщо немає клювання, хвилюватися не варто. Потрібно почекати, коли риба підійде до прикормки. А ось потім починається найцікавіше. Спочатку на одній, а потім і на всіх останніх вудках кивки починають тремтіти. Під час плавного підйому, або навпаки, плавного опускання, необхідна розмашиста, але не різка підсічка. Пара хвилин боротьби, і підлящик виявляється на льоду.
Клювання ляща не такі вже і помітні, їх запросто можна і проморгати. Рух кивка настільки плавні, настільки акуратні, що їх рухи часто беруться за подих вітру. Дуже часто доводилося витягувати «стоячу» вудку, а мотиля на «бісику» вже не виявлялося. Пожива для роздумів: після одного клювання мотиль залишається практично незайманим. Скільки ж клювань потрібно не відмітити, щоб риба повністю впоралася з мотилями?
На «активну» снасть з блешнею клювання слідують частіше, та зате на «стоячку» з бісиками риба ловиться більше. Всі мої рекордні зимові лящі (від 1.5г до 3.9кг) були спіймані саме на пасивну снасть з бісиком. Активна ж снасть з мурашкою дозволяє регулярно ловити дрібних і середніх підлящиків – від 200 до 700г.