Методи лову
Навики і прийоми при ловлі хижака спінінгом
Часом на водоймах я зустрічаю спінінгістів, які машинально, навіть не замислюючись над тим, що вони зараз роблять, закидають раз за разом одну й ту ж приманку в одну і ту ж точку. А в їх розмовах - лише спогади про минулі "вловисті" часи, та про те, що нині риби ну просто не стало. Але що ж заважає їм не тільки спробувати іншу приманку, але і змінити місце, пошукати цю саму рибу? Адже в спінінговій риболовлі головне - знайти хижака, зрозуміти де і як він стоїть, інше вже менш складно. . .
Але це, звичайно, крайність. В основному - у більшості рибалок є власна методика, особистий підхід до риболовлі. І я хочу поділитися з основами своєї тактики полювання на хижу рибу, виділивши послідовний ланцюжок дій, починаючи з оцінки умов що склалися на водоймі - і до максимального розуміння клювання, а також і про ті чи інші вподобання хижака.
Попередній аналіз
Це - оцінка метеоумов. Робиться ще вдома, до виїзду на водойму. Основні параметри - атмосферний тиск, сила і напрям вітру, температура повітря.
Я не вважаю, що зміна тиску прямо впливає на клювання хижака, але з його значенням найбільш легко зв'язати активність риби. Атмосферний тиск лише відображає зміну інших, більш важливих показників. Але він здатний підказати про розташування риби: при високій його величині риба виходить на мілководні ділянки водойми, з його падінням - скочується в глибину. У більшості водойм ця тенденція дотримується.
Тиск і активність хижака - на цю тему було достатньо публікацій, тому наведу лише факти, виходячи із записів в моїх щоденниках.
Хороше клювання:
- При зростанні атмосферного тиску; краще всього - в день його найвищого значення перед прийдешнім "обвалом". І чим різкіше і більш значущим буде цей "обвал" в наступні дні, тим краще тримається клювання напередодні;
- При постійно високому рівні тиску.
Нормальне клювання:
- При стабільному тиску, але не нижче 740 мм рт.ст.;
- При плавному збільшенні - наприклад, на день по 1-2 мм рт.ст.
Погане клювання:
- В день, з якого починається падіння, і чим воно різкіше, тим гірше;
- При стабільному, але дуже низькому тиску;
- При різких коливаннях (не важливо - при підйомі чи падінні).
Одного разу я потрапив на рибалку, коли наді мною проходили один за одним грозові фронти. Очікуваний час до появи нового - 1,5-2 години. Так ось клювання ставало прямо якимось шаленим, коли фронт знаходився зовсім близько. Як тільки ж він "накривав" мене - клювань не було взагалі - і так при проході кожного, всього ж я їх нарахував чотири ...
Сила вітру, його напрямок (і, особливо, напрямок за останній час) - теж важливі параметри. Потужний вітер може взагалі виключити можливість лову як з берега, так і з човна. Про це треба завжди пам'ятати. Але не можна забувати й про інше: такий вітер добре перемішує воду, збагачуючи її киснем. Це досить актуально, наприклад - для водосховищ.
Якщо дню рибалки передувала значна спека, і лише пару днів дме сильний вітер, то хижака краще шукати на ділянках що добре продуваються . Тут і температура води трохи менше, і вона більш насичена киснем. З заток і закритих ділянок практично весь хижак йде. І навпаки, навесні вода ще холодна, найбільше вона прогрівається в тихих місцях, в самих кінцях мілководних заток - там і варто шукати хижака, саме там і скупчується весь мальок, основний об'єкт його полювання. Якщо водоймище представляє з себе одноманітне озерце з пониженням глибини до центральної частини, то, скажімо, в жаркі дні більш тепла вода буде в тихій його частині, а прохолодніша і з кращим кисневим режимом - біля прибійного берега.
Температура повітря говорить нам про те, де краще шукати хижака, яка орієнтовна температура води. Холодна весна - значить, і вода холодна, отже - хижака станемо знаходити в тихих від вітру місцях, де температура води буде вища.
Оцінка водойми
У цей розділ входять такі показники, як прозорість води, її рівень і температура.
Від прозорості води залежить те, наскільки хижак орієнтується за допомогою саме зору, тобто з якої відстані він здатний візуально виявити вашу приманку. Відповідно, і приманку якого кольору він зможе розрізнити краще, яку гірше.
У мене самі ходові кольори для прозорої води - коричневий, чорний, фіолетовий, червоний, білий, лимонний, жовтий. Коли рівень прозорості середній (видно на глибині близько 50 см), використовую жовтий, білий, лимонний. Вода сильно каламутна (менше 25-30 см) - на 98% застосовую тільки лимонний колір, іноді - жовтий.
Чим каламутніша вода, тим з більш потужними коливаннями я вибираю приманки. Наприклад, твістери з товстенькими хвостиками (наприклад, фірми Mister Twister). А от якщо говорити про "оберталки", то № 1 - найприйнятніший варіант: у непрозорій воді з меншими блешнями Ви ризикуєте залишитися непоміченим.
Від рівня води безпосередньо залежить місце розташування хижака. Як правило, при високому - риба виходить на мілину, відповідно розосереджуючись. При низькому - відходить від берегів, займаючи позиції на брівках і в коряжник (їй ніде сховатися біля берега - трави там практично вже не залишилося). При нормальному рівні - в залежності від інших факторів (оптимальна температура води, насиченість киснем, присутність корму) може добре клювати як на мілині, так і на глибоких ділянках.
Риба дуже добре відчуває зміни рівня води. Зовсім недавно, на змаганнях РСЛ, що проходили на р. Которосль, був яскравий тому приклад. Біля річки існує безліч стариць (колишнє її русло), які зараз представляють собою відверте болото - "озера" з глибинами до 1,5-2 м, повністю зарослі травою. Деякі з них з'єднуються невеликими протоками з річкою. Сама ж вона цього року сильно розлилася, затопило всю прилеглу територію, і в ці "озера" зайшла величезна кількість щуки. Так от, під час передстартового тренування рівень води був ще високий, і "зубаста" дуже добре ловилася в усіх старицях, але коли в перший день змагань у річку пішла значна маса води з стариць (з тих, що були з нею з'єднані), негайно пішла за нею і практично вся щука. В інших же старицях, з яких їй нікуди було діватися, вона продовжувала справно клювати.
Що стосується температури води, то я б сказав, що від неї більшою мірою залежить місце проживання малька, а поряд завжди буде знаходитись і хижак. А від його активності залежить працездатність тієї чи іншої приманки. Якось, обстеживши половину водосховища, я тільки до 7 години вечора знайшов хижака. Ловив я тоді в прибережній зоні. Після попередньої тривалої спеки температура повітря різко впала, і вода в затоках охолола - до 17,2 ° С. На відкритій воді (через постійне перемішування вітром) вона була вищою - 18,7 ° С. Але на сильній хвилі мальок не любить триматися, тому я шукав неглибокі тихі затоки. І тільки один з усіх досліджених мною мав потрібну температуру - 19,4 ° С. Теплу водичку туди постійно наганяв вітер, але по відношенню до затоки його напрямок був під 90 градусів, тому хвилі там не було, більш тепла вода підходила до поверхні - і цей шар як раз і був з подібною температурою. У тій затоці накопичилося дуже багато дрібної щучкі (до 300-400 г), і вона брала практично на кожній проводці! Такого скупчення щуки в я ще не зустрічав ... Я не буду говорити, скільки було в той вечір її спіймано і відпущено, скажу лише те, що перед цим за цілий день я добув лише пару окунів ...
А тепер - знову трохи статистики: цікаві факти про ефективність приманок різних класів.
Температура води до 14 ° С - працюють, як правило, тільки джигові приманки (наприклад, твістери, віброхвости, поролонові "рибки"). "Оберталки", воблери - або не працюють взагалі, або значно гірше.
Від 14 до 21 ° С - працюють всі приманки, важко виділити певного фаворита (хіба, що тільки мікроджиг) - все залежить від конкретних умов лову.
Вище 21 ° С - джиг практично взагалі не працює, краще "оберталка" або високочастотний воблер.
Межі температур не настільки чіткі, як може здатися - цифри середні, але загальна закономірність така. І не варто забувати про те, що я кажу про температуру верхнього шару, на глибині 1,5 м - вона вже буде інша. Цим і пояснюється успішна робота мікроджига та інших джигових приманок на глибинах більше 1,5-2 м, навіть коли поверхневий шар має температуру 23-24 градуси. А от якщо ловити в водоймі, максимальна глибина якої доходить лише до 50-60 см, то тут (наприклад, при температурі вище 21 ° С) точно буде краще працювати "оберталка" або воблер. Цим же пояснюється і феноменальна вловистість мікроджига у саму найбільшу спеку, але в глибоких водоймах, де під прибережною рослинністю вже 1-1,5 м води.
Вибір приманки
Починати ловлю в незнайомих місцях краще більш енергійно. Якщо використовуються джигові приманки, то голівки треба ставити важчі - динаміка проводки збільшиться, і за однаковий час можна "пробити" більше точок. Наприклад, оптимальна маса для конкретного місця - 5 г, а ловити будемо на 7-8 гр.
Якщо ви використовуєте "оберталку" - розміром на номер побільше. Адже коли йде пошук зграї окуня, то завжди в цій зграї знайдуться кілька "агресорів", які й атакують велику блешню. Зате значно збільшується ймовірність упіймання щуки.
Після того, як хижак знайдений, я підбираю оптимальну для нього приманку: якщо він жваво клює - можна нічого в оснащенні не міняти, але найчастіше доводиться йти по шляху зменшення приманки (її маси). Таким-то чином ми ловимо і менш активного хижака теж. Одна з моїх улюблених тактик - пошук "оберталкою", потім - "збирання і добивання" хижака з допомогою мікроджига.
Загальні принципи вибору приманки
Корчі, трава, різне сміття - оптимальні "гума" на офсетному гачку, "коливалка" в незачіпляючому варіанті, поролонова "рибка" з притиснутими гачками, "оберталка" із захищеним трійником. Остання - краще за принципом Kuusamo: з дротиком в ролі відбійника трави на трійнику, або ж шляхом монтажу, наприклад, "октопуса" на гачку - зі "щупальцями", надітими на жало.
Рідка трава, окремо розташовані корчі, "вікна" в траві - відмінно працюють різні силіконові приманки на джиг-голівках, на окуня - дуже гарний мікроджиг на голівках з масою від 0,4 до 1,5 гр. "Оберталки" типу Aglia - з великим кутом відхилення пелюстки - відмінно проходять рідку траву, відбиваючи її пелюсткою. Якщо блешня все ж чіпляється, то я змінюю трійник на більш дрібний, і така проблема зникає. У деяких місцях дуже стабільно можуть показати себе поролонові приманки (ловля серед корчів).
Відкриті місця без зачепів - тут вже застосовуються усі класи приманок, а конкретно на якій зупинитися - залежить вже від багатьох показників. Глибини до 2 м - все, що душі завгодно, від 2 до 5 м - мікроджиг, джиг, що "коливалки", воблери, тобто теж практично всі, ну а нижче 5 м - найбільш, на мій погляд, результативна - це джигова ловля.
Маленькі нюанси з "серйозними наслідками"
Розтин окремих хижаків - остаточне коригування розміру і колірної гами приманки. Сам розмір малька, виявленого в шлунку у риби, говорить нам про оптимальний розмір приманки. Якщо хижак харчується мальком верхівки або підлящика, то я використовую білу "гуму" (в прозорій воді). А ось якщо присутній мальок окуня - лимонного кольору (в прозорій воді) або жовтого (в каламутній). Та ж тенденція простежується і при підборі інших приманок, наприклад - "оберталок", тільки тут уже частіше за все вибір між жовтою і сріблястою пелюсткою.
Залежно від характеру клювання можна судити про активність хижака, і найчастіше залежність - пряма: сильніше удар - вище активність. Якщо щука глибоко заковтує приманку, то це говорить про високу активність, і навпаки - чим більше холостих клювань і слабких стусанів, тим менш активний хижак.
Пасивний хижак часто довго супроводжує приманку і атакує чітко ззаду; виходи риби та "проводи" приманки аж до спінінгіста - теж говорять про нерішучість і ситість риби. Активний хижак атакує приманку відразу, як тільки та з'являється в його полі зору, атакує з різних сторін, що помітно по приманці, що стирчить з краю пащі . А ось один цікавий факт, який я вже спостерігав далеко не раз. При надлишковій масі джигової приманки судак б`є її різко в вантаж, залишаючи сліди від іклів, але варто лише зменшити масу голівки і знизити темп проводки - атака відбувається ззаду, чітко в саму приманку. Масу приманки потрібно зменшувати мало не в два рази, це обумовлено дуже повільною проводкою.
Але це, звичайно, крайність. В основному - у більшості рибалок є власна методика, особистий підхід до риболовлі. І я хочу поділитися з основами своєї тактики полювання на хижу рибу, виділивши послідовний ланцюжок дій, починаючи з оцінки умов що склалися на водоймі - і до максимального розуміння клювання, а також і про ті чи інші вподобання хижака.
Попередній аналіз
Це - оцінка метеоумов. Робиться ще вдома, до виїзду на водойму. Основні параметри - атмосферний тиск, сила і напрям вітру, температура повітря.
Я не вважаю, що зміна тиску прямо впливає на клювання хижака, але з його значенням найбільш легко зв'язати активність риби. Атмосферний тиск лише відображає зміну інших, більш важливих показників. Але він здатний підказати про розташування риби: при високій його величині риба виходить на мілководні ділянки водойми, з його падінням - скочується в глибину. У більшості водойм ця тенденція дотримується.
Тиск і активність хижака - на цю тему було достатньо публікацій, тому наведу лише факти, виходячи із записів в моїх щоденниках.
Хороше клювання:
- При зростанні атмосферного тиску; краще всього - в день його найвищого значення перед прийдешнім "обвалом". І чим різкіше і більш значущим буде цей "обвал" в наступні дні, тим краще тримається клювання напередодні;
- При постійно високому рівні тиску.
Нормальне клювання:
- При стабільному тиску, але не нижче 740 мм рт.ст.;
- При плавному збільшенні - наприклад, на день по 1-2 мм рт.ст.
Погане клювання:
- В день, з якого починається падіння, і чим воно різкіше, тим гірше;
- При стабільному, але дуже низькому тиску;
- При різких коливаннях (не важливо - при підйомі чи падінні).
Одного разу я потрапив на рибалку, коли наді мною проходили один за одним грозові фронти. Очікуваний час до появи нового - 1,5-2 години. Так ось клювання ставало прямо якимось шаленим, коли фронт знаходився зовсім близько. Як тільки ж він "накривав" мене - клювань не було взагалі - і так при проході кожного, всього ж я їх нарахував чотири ...
Сила вітру, його напрямок (і, особливо, напрямок за останній час) - теж важливі параметри. Потужний вітер може взагалі виключити можливість лову як з берега, так і з човна. Про це треба завжди пам'ятати. Але не можна забувати й про інше: такий вітер добре перемішує воду, збагачуючи її киснем. Це досить актуально, наприклад - для водосховищ.
Якщо дню рибалки передувала значна спека, і лише пару днів дме сильний вітер, то хижака краще шукати на ділянках що добре продуваються . Тут і температура води трохи менше, і вона більш насичена киснем. З заток і закритих ділянок практично весь хижак йде. І навпаки, навесні вода ще холодна, найбільше вона прогрівається в тихих місцях, в самих кінцях мілководних заток - там і варто шукати хижака, саме там і скупчується весь мальок, основний об'єкт його полювання. Якщо водоймище представляє з себе одноманітне озерце з пониженням глибини до центральної частини, то, скажімо, в жаркі дні більш тепла вода буде в тихій його частині, а прохолодніша і з кращим кисневим режимом - біля прибійного берега.
Температура повітря говорить нам про те, де краще шукати хижака, яка орієнтовна температура води. Холодна весна - значить, і вода холодна, отже - хижака станемо знаходити в тихих від вітру місцях, де температура води буде вища.
Оцінка водойми
У цей розділ входять такі показники, як прозорість води, її рівень і температура.
Від прозорості води залежить те, наскільки хижак орієнтується за допомогою саме зору, тобто з якої відстані він здатний візуально виявити вашу приманку. Відповідно, і приманку якого кольору він зможе розрізнити краще, яку гірше.
У мене самі ходові кольори для прозорої води - коричневий, чорний, фіолетовий, червоний, білий, лимонний, жовтий. Коли рівень прозорості середній (видно на глибині близько 50 см), використовую жовтий, білий, лимонний. Вода сильно каламутна (менше 25-30 см) - на 98% застосовую тільки лимонний колір, іноді - жовтий.
Чим каламутніша вода, тим з більш потужними коливаннями я вибираю приманки. Наприклад, твістери з товстенькими хвостиками (наприклад, фірми Mister Twister). А от якщо говорити про "оберталки", то № 1 - найприйнятніший варіант: у непрозорій воді з меншими блешнями Ви ризикуєте залишитися непоміченим.
Від рівня води безпосередньо залежить місце розташування хижака. Як правило, при високому - риба виходить на мілину, відповідно розосереджуючись. При низькому - відходить від берегів, займаючи позиції на брівках і в коряжник (їй ніде сховатися біля берега - трави там практично вже не залишилося). При нормальному рівні - в залежності від інших факторів (оптимальна температура води, насиченість киснем, присутність корму) може добре клювати як на мілині, так і на глибоких ділянках.
Риба дуже добре відчуває зміни рівня води. Зовсім недавно, на змаганнях РСЛ, що проходили на р. Которосль, був яскравий тому приклад. Біля річки існує безліч стариць (колишнє її русло), які зараз представляють собою відверте болото - "озера" з глибинами до 1,5-2 м, повністю зарослі травою. Деякі з них з'єднуються невеликими протоками з річкою. Сама ж вона цього року сильно розлилася, затопило всю прилеглу територію, і в ці "озера" зайшла величезна кількість щуки. Так от, під час передстартового тренування рівень води був ще високий, і "зубаста" дуже добре ловилася в усіх старицях, але коли в перший день змагань у річку пішла значна маса води з стариць (з тих, що були з нею з'єднані), негайно пішла за нею і практично вся щука. В інших же старицях, з яких їй нікуди було діватися, вона продовжувала справно клювати.
Що стосується температури води, то я б сказав, що від неї більшою мірою залежить місце проживання малька, а поряд завжди буде знаходитись і хижак. А від його активності залежить працездатність тієї чи іншої приманки. Якось, обстеживши половину водосховища, я тільки до 7 години вечора знайшов хижака. Ловив я тоді в прибережній зоні. Після попередньої тривалої спеки температура повітря різко впала, і вода в затоках охолола - до 17,2 ° С. На відкритій воді (через постійне перемішування вітром) вона була вищою - 18,7 ° С. Але на сильній хвилі мальок не любить триматися, тому я шукав неглибокі тихі затоки. І тільки один з усіх досліджених мною мав потрібну температуру - 19,4 ° С. Теплу водичку туди постійно наганяв вітер, але по відношенню до затоки його напрямок був під 90 градусів, тому хвилі там не було, більш тепла вода підходила до поверхні - і цей шар як раз і був з подібною температурою. У тій затоці накопичилося дуже багато дрібної щучкі (до 300-400 г), і вона брала практично на кожній проводці! Такого скупчення щуки в я ще не зустрічав ... Я не буду говорити, скільки було в той вечір її спіймано і відпущено, скажу лише те, що перед цим за цілий день я добув лише пару окунів ...
А тепер - знову трохи статистики: цікаві факти про ефективність приманок різних класів.
Температура води до 14 ° С - працюють, як правило, тільки джигові приманки (наприклад, твістери, віброхвости, поролонові "рибки"). "Оберталки", воблери - або не працюють взагалі, або значно гірше.
Від 14 до 21 ° С - працюють всі приманки, важко виділити певного фаворита (хіба, що тільки мікроджиг) - все залежить від конкретних умов лову.
Вище 21 ° С - джиг практично взагалі не працює, краще "оберталка" або високочастотний воблер.
Межі температур не настільки чіткі, як може здатися - цифри середні, але загальна закономірність така. І не варто забувати про те, що я кажу про температуру верхнього шару, на глибині 1,5 м - вона вже буде інша. Цим і пояснюється успішна робота мікроджига та інших джигових приманок на глибинах більше 1,5-2 м, навіть коли поверхневий шар має температуру 23-24 градуси. А от якщо ловити в водоймі, максимальна глибина якої доходить лише до 50-60 см, то тут (наприклад, при температурі вище 21 ° С) точно буде краще працювати "оберталка" або воблер. Цим же пояснюється і феноменальна вловистість мікроджига у саму найбільшу спеку, але в глибоких водоймах, де під прибережною рослинністю вже 1-1,5 м води.
Вибір приманки
Починати ловлю в незнайомих місцях краще більш енергійно. Якщо використовуються джигові приманки, то голівки треба ставити важчі - динаміка проводки збільшиться, і за однаковий час можна "пробити" більше точок. Наприклад, оптимальна маса для конкретного місця - 5 г, а ловити будемо на 7-8 гр.
Якщо ви використовуєте "оберталку" - розміром на номер побільше. Адже коли йде пошук зграї окуня, то завжди в цій зграї знайдуться кілька "агресорів", які й атакують велику блешню. Зате значно збільшується ймовірність упіймання щуки.
Після того, як хижак знайдений, я підбираю оптимальну для нього приманку: якщо він жваво клює - можна нічого в оснащенні не міняти, але найчастіше доводиться йти по шляху зменшення приманки (її маси). Таким-то чином ми ловимо і менш активного хижака теж. Одна з моїх улюблених тактик - пошук "оберталкою", потім - "збирання і добивання" хижака з допомогою мікроджига.
Загальні принципи вибору приманки
Корчі, трава, різне сміття - оптимальні "гума" на офсетному гачку, "коливалка" в незачіпляючому варіанті, поролонова "рибка" з притиснутими гачками, "оберталка" із захищеним трійником. Остання - краще за принципом Kuusamo: з дротиком в ролі відбійника трави на трійнику, або ж шляхом монтажу, наприклад, "октопуса" на гачку - зі "щупальцями", надітими на жало.
Рідка трава, окремо розташовані корчі, "вікна" в траві - відмінно працюють різні силіконові приманки на джиг-голівках, на окуня - дуже гарний мікроджиг на голівках з масою від 0,4 до 1,5 гр. "Оберталки" типу Aglia - з великим кутом відхилення пелюстки - відмінно проходять рідку траву, відбиваючи її пелюсткою. Якщо блешня все ж чіпляється, то я змінюю трійник на більш дрібний, і така проблема зникає. У деяких місцях дуже стабільно можуть показати себе поролонові приманки (ловля серед корчів).
Відкриті місця без зачепів - тут вже застосовуються усі класи приманок, а конкретно на якій зупинитися - залежить вже від багатьох показників. Глибини до 2 м - все, що душі завгодно, від 2 до 5 м - мікроджиг, джиг, що "коливалки", воблери, тобто теж практично всі, ну а нижче 5 м - найбільш, на мій погляд, результативна - це джигова ловля.
Маленькі нюанси з "серйозними наслідками"
Розтин окремих хижаків - остаточне коригування розміру і колірної гами приманки. Сам розмір малька, виявленого в шлунку у риби, говорить нам про оптимальний розмір приманки. Якщо хижак харчується мальком верхівки або підлящика, то я використовую білу "гуму" (в прозорій воді). А ось якщо присутній мальок окуня - лимонного кольору (в прозорій воді) або жовтого (в каламутній). Та ж тенденція простежується і при підборі інших приманок, наприклад - "оберталок", тільки тут уже частіше за все вибір між жовтою і сріблястою пелюсткою.
Залежно від характеру клювання можна судити про активність хижака, і найчастіше залежність - пряма: сильніше удар - вище активність. Якщо щука глибоко заковтує приманку, то це говорить про високу активність, і навпаки - чим більше холостих клювань і слабких стусанів, тим менш активний хижак.
Пасивний хижак часто довго супроводжує приманку і атакує чітко ззаду; виходи риби та "проводи" приманки аж до спінінгіста - теж говорять про нерішучість і ситість риби. Активний хижак атакує приманку відразу, як тільки та з'являється в його полі зору, атакує з різних сторін, що помітно по приманці, що стирчить з краю пащі . А ось один цікавий факт, який я вже спостерігав далеко не раз. При надлишковій масі джигової приманки судак б`є її різко в вантаж, залишаючи сліди від іклів, але варто лише зменшити масу голівки і знизити темп проводки - атака відбувається ззаду, чітко в саму приманку. Масу приманки потрібно зменшувати мало не в два рази, це обумовлено дуже повільною проводкою.
